Гуцульский фестиваль з радянським смаком. Репортаж газети "Свобода слова"
- 09.09.2009 16:04Вісімнадцятий гуцульський фестиваль відбувся у Вижниці 28-30 серпня. Писати про такі заходи - заняття невдячне, оскільки краще раз побачити гарні обличчя, оригінальні строї, запальні танці, аніж почути чи прочитати про це. Тому цей текст - швидше, коротке доповнення до фоторепортажу, який скаже про фестиваль набагато більше. Щоправда, доповнення це критичне. Як правило, звіти з таких заходів перетворюються на панегірики і зойки захоплення етнічною культурою.
Віддаючи належне організаторам фестивалю, які доклали чимало сил, щоб він пройшов на гідному рівні, зауважимо: цьому дійству явно не вистачає класної фахової режисури. Не можна запрошувати тисячі людей на огляд самодіяльності. Тому що задоволення це доволі специфічне. Якщо вже вкладено з бюджету 350 тисяч гривень лише на сам фестиваль, ще півмільйона - на оновлений вигляд Вижниці (яка, втім, дуже оновленою не стала), то вже й не варто шкодувати кілька тисяч на гонорар режисеру. Саме відкриття нагадувало радянські свята. Організовані колони, як у добрі старі часи, пройшли містом до стадіону. Там за традицією трембітарі сповістили про початок дійства, і одразу розпочалася протокольна частина - промови наших керманичів. Звісно, здорово, що можновладці так люблять гуцулів, але цей блок трохи затягнувся. До речі, не забудемо відзначити промову Івана Шилепницького, який за довгі роки політичного життя досяг певної віртуозності, як і його спічрайтер. Але відчуття дежавю не покидало. Це вже точно було, і це вже точно нудно. Церемонія відкриття має занурювати глядачів у святковий настрій, в гуцульський бренд, а не змушувати позіхати на трибунах. Втім, частина учасників і глядачів одразу подалася за трибуни, де розташувалися численні шашличні та закусочні. Гадаю, не буде нескромним згадати, що через годину і я подався на берег Черемошу. Це була надзвичайно повчальна прогулянка: у маленькій Вижниці на берегах річки смітять ще більш натхненно, ніж у Чернівцях. Чесно кажучи, я б огородив цей пляж і всі лекції про велику гуцульську та українську культуру пропонував би читати саме там. Там зрозуміло, чого вони варті. Досить рідко навідуюся до Вижниці, але щоразу вражений станом берегів Черемошу. Якщо фестиваль влаштовують для того, щоб репрезентувати буковинські Карпати туристам, то насамперед треба дбати не про сцену, а про те, що за нею.
В офіційних повідомленнях йдеться, що зроблено крок уперед у популяризації Гуцульщини та гуцульської культури. Не впевнений, що це так. Гостей було не так і багато. Головною причиною цього вважаю “радянськість” свята. У 2009 році фестиваль потребує абсолютно інших підходів, щоби привернути увагу не лише районної публіки, а й туристів з великих міст. Певно, було б цікаво, якби майстри проводили майстер-класи, якби запросили цікаві гурти етнічної музики (до речі, вони недорогі), самі концерти були би більш концептуальними, щоби було більше концертних майданчиків. Зрештою, треба працювати і з продавцями гуцульських сувенірів, які приїжджають на свято. Тому що подекуди здається, що кубик Рубіка і китайські машинки і є тими самими гуцульськими сувенірами, як шашлик, піца та телячі котлети - гуцульськими стравами. Пишу про це не вперше, і хочеться, щоб все-таки зважили на ці недоліки. Хочеться, щоб думали, щоб дивилися, як роблять це в інших країнах з класно розвинутим туризмом.
Слабкі спроби мислити більш сучасно можна було побачити в приготуванні гігантської 140-кілограмової кулеші, яку внесли до Книги рекордів України, та спробі сплавити вниз по Черемошу губернатора на дарабі. Та народ хоче не тільки кулеші, але й видовищ. А видовищ було замало.
Сергій ВОРОНЦОВ
Коментарі (1)
Другие новости:
- 24.12.2024 11:21
- 24.12.2024 11:08
- 19.12.2024 11:12
- 18.12.2024 19:03
- 13.12.2024 15:47
- 11.12.2024 16:56
- 09.12.2024 20:24
- 06.12.2024 23:20
- 06.12.2024 18:24
Абсолютно згоден з автором! Дуже не вистачало гуцульської кухні та настрою! Але були елементи,які вразили. Знаю,що дизайн двох сцен та оформлення фестивалю, відійшовши від шаблонів минулого, зробив досить сучасними керівник ансамблю танцю «Смеречина» Геннадій Звягінцев ,який скрасив недоліки і ,як наслідок, візуальність фестивалю .