Платинова Буковина

Один з найбільших у столиці, "Президент-готель" перебував у держвласності під проводом Державного управління справами. Але цієї весни об’єкт був переданий у оренду на 25 років. Як це сталося, і чи повернеться готель назад державі, намагалася з'ясувати у своєму розслідуванні "Українська правда".

Державне управління справами за часів Ющенка мало змінилося порівняно з епохою Леоніда Кучми, коли воно не лише забезпечувало життєдіяльність президента, але й керувало об’єктами вартістю в мільйони доларів.

Коли Ющенко став президентом України, ДУС очолив Ігор Тарасюк – легальний мільйонер, співзасновник "Нашої Ряби". Минулого року бізнес Тарасюка та його партнерів при розміщенні акцій на Лондонській біржі був оцінений у 1,7 мільярда доларів.

Щойно ставши керівником ДУС, у квітні 2005 року Тарасюк зібрав журналістів та виклав своє бачення, як слід поводитися з державними активами, які перейшли в його підпорядкування.

"Якщо з тих чи інших причин будуть збитки, ми передаватимемо такі об'єкти у Фонд державного майна, і нехай їх приватизують – знайдуть приватних інвесторів, які будуть щось робити", - сказав він на першій зустрічі з пресою.

"Українська правда" неодноразово писала про резиденції "Конча-Заспа" і "Пуща-Водиця", де представники еліти збудували власний світ, відгороджений від реальності бійцями Управлінням державної охорони. Також предметом наших розслідувань була оборудка навколо резиденції "Межигір’я", яку під мовчазним поглядом Банкової Янукович вивів у приватну власність.

У цій публікації "Українська правда" проливає світло на ще одну історію – про втрату державного контролю над "Президент-готелем".

Цей готель на 373 номери, збудований у 1990 році, був останнім проектом радянського "Інтуристу". Сьогодні "Президент-готель" унікальний своїм розташуванням – поблизу головної арени Євро-2012 на вулиці Госпітальній, а також найбільшим серед столичних готелів Конгрес-холом.

Колись "Президент-готель" утворював єдиний комплекс з готелем "Русь", який сьогодні перебуває під контролем власників "Прем’єр-палацу" – "лужніковської групи" росіян Бабакова-Воєводіна.

"Президент-готель" вдалося зберегти у державній власності – його реорганізували у закрите акціонерне товариство. Управління державними корпоративними правами готелю Леонід Кучма передав ДУС.

Коли Ігор Тарасюк став головним завгоспом країни, то "Президент-готель" очолила близька до нього людина – Микола Зубець, син академіка Михайла Зубця, що є тестем тарасюковського міністра аграрної політики Юрія Мельника.

Око на "Президент-готель" поклали дві бізнес-групи. Перша – це скандально відомий Мстисталав Скоробогатов, який взяв собі в партнери екс-радника президента сирійця Хареса Юссефа. Той був вхожий до Ющенка і навіть організовував лікування президента у Женеві у 2004 році.

Скоробогатов через компанію "Ост-вест-тур" контролює радянські київські готелі "Либідь" та "Славутич". Він також управляв готелем "Русь", який розташований поруч з "Президент-готелем". Однак звідти його вигнала "лужніковська група".

Тоді за Скоробогатова заступився Харес. Джерела розповідають, що Ющенко особисто доручав Балозі та Пукшину, коли ті керували секретаріатом президента, допомогти Харесу і Скоробогатову вибити росіян з готелю "Русь".

У лютому 2009 Скоробогатов запропонував ДУС взяти в оренду цілісний майновий комплекс "Президент-готелю" через фірму "Ост-вест-тур".

Чи то зв'язуватися з незрозумілим бізнесменом ДУС не захотів, чи то схема була заточена під "правильних інвесторів", але Скоробогатову відмовили. Натомість "Президент-готель" уклав угоду на оренду свого майна з іншою фірмою, що має назву ТОВ "Будівельна компанія "Квадр".

Обурений, Скоробогатов влаштував галас навколо цієї історії. "Ост-вест-тур" розіслав листи 450 (!) народним депутатам зі своєю версією подій та вимогою втрутитися.

У листі повідомляється, що "незалежна" експертна оцінка визначила вартість нерухомого майна готелю в 99 мільйонів гривень – на той момент близько 13 мільйонів доларів. Пізніше в Державному управлінні справами "Українській правді" назвали більшу цифру – 147 мільйонів гривень.

Стільки в Києві може коштувати з півдюжини елітних квартир, але аж ніяк не величезний готель в самому центрі столиці площею 33 тисячі квадратних метрів.

"Ост-вест-тур" стверджує, що вони пропонували за оренду "Президент-готель" 22 мільйони – але "пропозиція залишена державними службовцями поза увагою".

Після цього із запитом до силових структур звернувся Володимир Пилипенко з фракції БЮТ. Дана тема була гарним приводом попсувати нерви Банковій.

Найоригінальнішу відповідь дав начальник міліції Києва Ярема: "Під час опитування керівника юридичного відділу ЗАТ "Президент-готель Київський" Мазура встановлено, що у керівництва готелю відсутня інформація про передачу ТОВ "Квадр" в оренду державного майна ЗАТ "Президент-готель Київський".

Очевидно, інших, більш дієвих способів перевірити реальний стан справ у МВС не було. Кореспондент "Української правди" спробував з'ясувати це власноруч. Зробити це виявилося нескладно, адже у ресторані автору цих рядків подали меню, проштамповане "Будівельна компанія "Квадр".

У фойє "Президент-готелю" на очах у всіх вивішено правила заселення, також затвердженні директором ТОВ "Будівельна компанія "Квадр" Іриною Пшенною.

Правила заселення в готель тепер визначає "Будівельна компанія "Квадр"

Меню ресторану "Президент-готеля" проштамповано новим управляючим

"Українська правда" спробувала з'ясувати, хто стоїть за ТОВ "Будівельна компанія "Квадр", яка тепер управляє "Президент-готелем". Фірма зареєстрована рік тому. Акціонерами компанії по 50% були кіпрська компанія "Фасанес Комершл Лтд" і фізична особа – Євген Ерік.

Встановити акціонерів-кіпріотів неможливо. Натомість розгадка крилася в особі Євгена Еріка. Він – керівник девелоперських проектів одеських бізнесменів Бориса Кауфмана і Олександра Грановського (не плутати з медіа-менеджером Дмитра Фірташа Володимиром Грановським).

Нещодавно структура власності змінилася – і замість Еріка акціонером "Будівельної компанії "Квадр" стало ТОВ "Л.А.Р.К.", за яким стоять ті ж Борис Кауфман і Олександр Грановський.

Кауфман – колишній власник лікеро-горілчаного бізнесу "Оверлайн". Рік тому Кауфман продав Одеський завод шампанських вин італійській "Campari", а горілку "Мягков" у нього придбала російська компанія "Сінергія". Брат Бориса Кауфмана Максим – депутат міської ради Одеси за списком Медведчука "Не так!"

Олександр Грановський – депутат четвертого скликання Верховної Ради від СДПУ(о), віце-президент Федерації футболу. У списках значився як президент приватного підприємства "Торговий дім "Каштан". Після помаранчевої революції Грановський ходив на допити по справі "Артеку".

Кауфман і Грановський інвестували у Одесі в житлові комплекси "Майямі" та "Аркадія-хіллз". Вони контролюють готелі "Лондонський" і "Брістоль", є акціонерами "Фінбанку".

Днями Віктор Ющенко розповідав, що нинішні спроби продати Одеський припортовий завод нагадують йому першу приватизацію "Криворіжсталі" при Кучмі, яка була проведена цільовим чином під Пінчука і Ахметова. Але на ОПЗ принаймні публічно було оголошено аукціон.

Про нових управлінців "Президент-готелю" громадськість дізналася вже після подій, що відбулися. Об’єкт перейшов у оренду без будь-якого конкурсу. Можливо, при цьому Банкова не порушила букву закону, але точно вчинила всупереч своїм обіцянкам, коли клялася у прозорості та конкурсних засадах розпорядження державним майном.

За інформацією "Української правди", зацікавленість у оренді готелю висловлювала не лише будівельна компанія "Квадр" і "Ост-Вест-Тур". З пропозицію здати їм майно виходила "лужниковська група", яка була би зацікавлена знову об'єднати "Президент-готель" і "Русь", але тепер вже під своїм дахом.

Керівник ДУС Ігор Тарасюк пояснив недоцільність конкурсу тим, що незадоволені учасники заблокують його проведення, а потім шантажуватимуть переможців судовими позовами про невизнання результатів.

Однак саме цими аргументами прикривається уряд Тимошенко, коли масово роздає дозволи на проведення тендеру з одним учасником, і саме за це секретаріат президента постійно критикує прем’єра.

Опоненти Скоробогатова упевнені, що він хоче не стільки справедливості, скільки відступного від Кауфмана з Грановським за те, щоб залишити їх в спокої. Але подібні ризики – це невід'ємна складова будь-якого відкритого конкурсу. Бо тільки у відкритій конкуренції можна дізнатися ринкову вартість об’єкту.

"Українська правда" надіслала запит до "Будівельної компанії "Квадр". Але керівник компанії Ірина Пшенна була неконкретною у відповідях. Вона не повідомила, на який термін вони взяли в оренду готель. "Угода укладена на довгостроковий період", - зазначила вона.

Керівництво "Будівельної компанії "Квадр" також не повідомило розмір орендної плати за користування державним майном. "Це – комерційна таємниця", - відповіли "Українській правді".

"Якщо два роки тому "Президент-готель" мав чистого прибутку 6 мільйонів, а минулого – збитки 500 тисяч, - сказав Тарасюк. - Криза знизила завантаження "Президент-готелю". Позаминулого року було зайнято 70% номерів, а в минулому – 35%".

Менше з тим, попри збитки на підпорядкованій території, у травні 2009 Ющенко присвоїв Миколі Зубцю звання "заслужений працівник сфери послуг України".

Крім того, Тарасюк каже, що позбутися управління над об’єктом його змусило рішення київської влади підняти комунальних тарифів для готелів. "Президент-готель" був би банкрутом за три місяці", - стверджує Тарасюк. Щоправда, реальність полягає в тому, що зараз дія цього рішення зупинена.

– Чому ви не оголосили публічний конкурс на визначення переможця, який би взяв у оренду "Президент-готель" – щоб зберегти моральне обличчя влади? – запитала "Українська правда" у Тарасюка.

– Я не розумію, що значить: "З точки зору моралі..." Є тільки категорія "економічна ефективність". Проведення конкурсу не вимагає законодавство. У акціонерних товариствах – а "Президент-готель" є закритим акціонерним товариством – не передбачено проведення конкурсу. Вимагається лише погодження з Фондом державного майна.

У цьому готелі був тяжкий фінансовий стан, падала загрузка, треба було робити реконструкцію. І у нас було два звернення від бажаючих взяти готель в оренду.

– Ми не хотіли його втрачати в час кризи. Продати можна все. Треба, щоб ним по-іншому управляли. Нашою метою було збільшити доходність "Президент-готелю".

За словами Тарасюка, орендар має інвестувати у "Президент-готель" 30 мільйонів гривень на будівництво котельні та погашення боргів.

"Оціночна вартість склала 147 мільйонів гривень. Значить, щороку ми повинні отримати 22% від 147 мільйонів, тобто 30 мільйонів гривень", - сказав Тарасюк. Але при цьому він не згадав одну деталь – що Кабмін своїм розпорядженням на 2009 рік дав знижку на сплату орендованого державного майна.

Реально "Будівельна компанія "Квадр" має право заплатити лише 45% від визначеної суми – тобто 15 мільйонів гривень. За нинішнім курсом, це менше 2 мільйонів доларів – за користування "Президент-готелем" протягом року.

Але тільки текст договору дасть відповідь про справжні наміри нових управлінців готелю. Адже не секрет, що існують різні способи переведення зданого у оренду державного майна в приватну власність.

Наприклад, це дозволяє стаття 51 закону "Про державну програму приватизації" – у разі, якщо орендар здійснює покращення орендованого майна на 25% залишкової вартості за умови, що потім це поліпшення "неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди".

У 2007 Ющенко робив у "Президент-готелі" прийом для олігархів в рамках програми "Зігрій дитину любов'ю". Фото прес-служби президента

Готуючи цю публікацію, автор спілкувався з юристами, які виводили з державної власності навіть окремі корпуси, а не весь санаторій, і обходили визначені законом заборони. Називалося це приватизацією "індивідуально визначеного майна".

У відповіді "Українській правді" від орендаря "Президент-готелю" сказано, що вони справді збираються провести "модернізацію готелю до проведення Євро-2012". Очевидно, що нові управлінці проведуть ремонт номерів. Також вони збираються побудувати котельню для готелю.

Зрозуміло, що відокремити це майно від орендованого буде неможливо. І коли сума покращення досягне 25% від вартості готелю, то з'являється право на його викуп.

Тобто, заплативши 40 мільйонів за покращення об’єкту, який згодом стане твоїм, орендар нічого не втрачає – зате здобуває право купити майно без конкурсу і за оціночною вартістю.

Серед бізнесменів існує ціла технологія виведення з державної власності орендованого господарства. Якщо структури Фонду держмайна відмовляться включити його у перелік об’єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, тоді орендар подає в суд. І далі вже справа його "техніки", як виграти процес.

Крім того, на будь-якому етапі в договір оренди можуть бути внесені доповнення. Вони будуть під грифом "комерційної таємниці", тому їх зміст залишатиметься засекреченим, а спрямовані будуть на виведення майна з державної власності. І навіть якщо це не зроблять за часів Ющенка, бізнесмени можуть домовлятися з секретаріатом нового президента.

Зараз вони зробили головне – стали орендарями "Президент-готелю", тобто отримали першочергове право на викуп цього об’єкту. І тепер їх права захищає законодавство, яке забороняє односторонню відмову від договору оренди.

Зрозуміло, що управляти готелем – це не функція секретаріату президента. І ДУС повинен цивілізованим чином позбутися свого майна, яке не належить до його компетенції. Але шанси, що колись "Президент-готель" буде приватизовано на відкритому аукціоні, мінімальні. А сам термін оренди "до 25 років" логічно означає подальшу втрату державою контролю над цим об’єктом.

Пряма відповідальність за це лежить на президентові Ющенку, в господарстві якого перебував державний "Президент-готель". І після цього незрозуміло, яке він має моральне право докоряти непрозорою приватизацією Одеського припортового заводу?