Цього тижня фактично стартувала рекапіталізація банків
- 14.07.2009 08:36Фактичний початок рекапіталізації банків став безсумнівним козирем уряду в переговорах із місією МВФ. Здійснивши емісію держоблігацій на суму 9,57 млрд. грн., Мінфін зарахував їх у статутні капітали трьох проблемних фінустанов, які дісталися першого проміжного фінішу. Таким чином, було виконано одну з ключових умов міжнародних фінансових донорів — наявність реальних кроків із оздоровлення банківського сектору. Що, як стверджують спостерігачі, дає можливість Києву сподіватися на певні поблажки стосовно цілої низки невиконаних пунктів.
От тільки в таких муках розпочатий процес поки що має дуже віддалений стосунок до системного оздоровлення банківського сектору.
Затишшя. Саме це визначення найточніше характеризує ситуацію у фінансовій системі України в останні два-три місяці. Вже притупилися в пам’яті шалені курсові стрибки і масовий відплив депозитів кінця минулого — початку цього року, проблеми з ліквідністю окремих банків і всієї системи, введення тимчасових адміністрацій. Останні кілька тижнів ставки за «нічними» ресурсами на міжбанківському ринку не виходять за межі 4%, тоді як відносно недавно, у періоди сплесків дефіциту ліквідності, вони підстрибували до 100% річних і вище.
У банки навіть почали потроху повертатися вклади. Депозити населення в банках зростали весь другий квартал, збільшившись на 7,6 млрд. грн. (із яких на червень припало 5,2 млрд.).
Відносна стабільність курсу, що стимулює цей процес, на жаль, як і раніше, влітає в копієчку Національному банку. Минулого місяця готівковий ринок проковтнув понад 500 млн. дол., а всього на інтервенції НБУ було витрачено 690 млн. дол. Утім, за вирахуванням валюти, що знадобилася для платежів НАК «Нафтогаз» «Газпрому» (близько 500 млн. дол.), баланс між попитом і пропозицією на неї можна вважати близьким до нульового.
Звісно, особливих приводів для торжества обмаль. Особливо, коли врахувати, що стосовно старту цього року в «червоній зоні» поки перебувають практично всі банківські показники (не кажучи вже про порівняння з початком жовтня 2008-го). Приріст гривневих кредитів на 6,3 млрд. грн. із початку року записати в плюс не піднімається рука, коли згадати, що забезпечений він був в основному позиками усе того ж «Нафтогазу» під оплату газових поставок (тільки в червні як мінімум на 3,8 млрд. грн.).
Ще менше приводів для радості, коли звернути увагу, що, на відміну від вкладів населення, депозити юросіб у банківській системі продовжували скорочуватися й у червні (на 1,2 млрд. грн.). А загалом із початку року зменшилися на 24,3 млрд., або 17,1%.
Не можна записати в актив банкірам і факт, озвучений 7 липня в.о. голови НБУ Анатолієм Шаповаловим: на сьогодні 20 установ не виконують зобов’язань перед вкладниками на суму близько 10,5 млрд. грн.
При цьому пан Шаповалов наголосив, що найбільші проблеми залишаються у двох установ — банку «Надра» і Укрпромбанку, зокрема, їхня заборгованість тільки перед зовнішніми кредиторами перевищує 1 млрд. дол. Удвічі більша заборгованість цих структур перед українськими громадянами — 15,9 млрд. грн. (на 01.04. 2009 р.). За даними НБУ, «Надра» і Укрпромбанк на кінець першого кварталу ц.р. посідали п’яте і шосте місця в банківській системі за обсягами депозитів населення, а кількість їхніх вкладників становила 2 і 1 млн., відповідно.
Нагадаємо, що обидві установи були включені до початкового переліку із семи претендентів на рекапіталізацію, запропонованих Мінфіну правлінням НБУ ще в квітні. Однак жорсткі умови уряду (контроль над не менш як 75% + одна акція) змусили акціонерів банку «Фінанси та кредит», а також Імексбанку пошукати інших резервів для поповнення капіталу, аніж допомога держави.
Ще однією з умов входження держави в капітал проблемних установ була реструктуризація їхньої зовнішньої заборгованості. З цієї причини кількість щасливчиків, котрі потрапили в затверджену 10 червня урядову постанову про рекапіталізацію з участю держави, скоротилася до трьох. Ними стали Укргазбанк, банк «Київ» і Родовід-банк.
І от майже через місяць необхідних формальностей начебто дотримано, і на рахунки першовідкривачів наприкінці минулого і на початку цього тижня нарешті надійшли довгоочікувані ресурси. Так, Укргазбанк отримав ОВДП на суму 3,1 млрд. грн. в обмін на 81,6% акцій банку, Родовід-банк — на 2,8 млрд. (99,93%), а банк «Київ» — на 3,56 млрд. грн. (99,97%).
Отже, рекапіталізація нарешті набула реальних обрисів, проте все одно залишається дуже багато запитань. Стосуються вони як ідеології подальшого використання установ, які рекапіталізуються (для чого все-таки вони державі потрібні, які стратегічні завдання перед ними ставитимуться?), так і принципів корпоративного управління і підбору управляючих. Як і обіцяв «ДТ» в.о. міністра фінансів Ігор Уманський, Мінфін начебто перейнявся необхідністю проведення конкурсів на посади топ-менеджерів в установи, що рекапіталізуються. Тільки велике запитання — чи стане процедура справді інструментом пошуку та відбору найкращих банкірів-управлінців, або ж формальності виявляться лише бюрократичним ситом, через яке проберуться лише потрібні люди. Якщо останнє, то чи потрібно було затівати конкурсний сир-бор і даремно витрачати дорогоцінний час?
Поки що тільки Олександр Морозов, претендент на посаду голови правління Укргазбанку, заявив про намір упродовж місяця попрацювати в банку одночасно з тимчасовим адміністратором, підготовивши за цей час для розгляду Кабміном програму розвитку установи. При цьому він висловив надію, що зможе спрацюватися з колишнім власником банку Василем Горбалем, який тепер є його міноритарним акціонером.
На посаду управляючого банку «Київ» Мінфіном начебто вже затверджений теж відомий банкір — Ігор Францкевич, який очолював свого часу такі установи, як «Райффайзенбанк Україна» (нині — «ОТП Банк»), банк «Мрія» та Індекс-Банк. Олександр Сингаєвський, який претендував на крісло управляючого банку «Київ», так і не зміг із двох спроб скласти необхідний іспит у НБУ...
Хочеться вірити, що пильна увага громадськості до рекапіталізаційних процесів усе-таки хоча б частково захистить їх від потенційних величезних зловживань і корупції. От тільки до реалізації свого головного завдання — системного оздоровлення банківських установ, а також відновлення довіри вкладників і поновлення кредитування економіки — процесу ще дуже далеко.
Хотілося б укотре звернути увагу й на ту обставину, що з усіх трьох рекапіталізованих установ тільки Укргазбанк належить до категорії найбільших за класифікацією НБУ (12,5 млрд. грн. активів на 01.04.2009 р., кошти фізосіб — 4,7 млрд.).
Зобов’язання перед вкладниками в банку «Київ» більш як удвічі менші — 2,2 млрд. грн., зате рекапіталізаційні потреби виявилися на понад 500 млн. грн. більшими.
При цьому банк «Київ», який не належить ні до найбільших, ні навіть до великих за класифікацією НБУ (входить до третьої групи — середні банки), ледь відповідає рекапіталізаційному критерію — не менш як 1% загального обсягу депозитів фізосіб за банківською системою. Однак отримане установою поки що найбільше вливання держави (3,56 млрд. грн.) у 1,6 разу перевищує всі зобов’язання банку перед фізособами (2,2 млрд. грн. на 01.04.2009 р.) і майже повністю (на 88%) — всі зобов’язання банку (4,05 млрд. грн.). Чи не той це випадок, коли банк було простіше ліквідувати, ніж намагатися утримати на плаву?
Чи стан справ в установі настільки жалюгідний, що його кредитори тільки в такий спосіб можуть забрати звідти своє? А може, це давні зв’язки власників установи з Іваном Плющем, «хресним батьком» нинішнього президента в політиці, допомогли розкрутити державу на такі гроші?
Чим пояснюються такі потреби «Києва» у коштах, в уряді пояснювати відмовляються. В.о. міністра фінансів Ігор Уманський в інтерв’ю «ДТ» заявив, що внутрішньої інформації з банків, у тому числі й тих, щодо яких уже розпочато процес рекапіталізації, у Мінфіну (на момент прийняття рішення) не було. Відомство, за його словами, отримало лише ту інформацію, яку вважав за можливе і доцільне надати Національний банк. НБУ офіційних коментарів щодо потреб виставлених ним на рекапіталізацію установ не давав.
Тимчасові адміністратори банку «Надра» (Валентина Жуковська) і Укрпромбанку (Костянтин Раєвський) підрахували, що для відновлення фінустанов, якими вони управляють, потрібно збільшити капітал кожного з них на 5,5 млрд. грн. Тим часом шанси на своєчасну рекапіталізацію цих установ державою стрімко падають: піврічний мораторій на задоволення вимог кредиторів в Укрпромбанку минає 21 липня ц.р. (тимчасову адміністрацію було введено з 21 січня ц.р.), а в «Надрах» — 10 серпня (10 лютого ц.р.).
Ситуація навколо найбільшої на сьогодні проблемної установи — банку «Надра» — заплуталася настільки, що клубок протиріч навряд чи вдасться в найближчому майбутньому розплутати навіть досвідченому банкіру. Сумнівно, що Валентині Жуковській удасться так легко (як вона сподівається, до середини липня) умовити кредиторів (70 установ із 20 країн) піти на запропоновані дуже жорсткі умови реструктуризації зобов’язань, які мали бути погашені в 2009—2010 роках і становлять близько 600 млн. дол. За опублікованою в українських ЗМІ інформацією, власникам єврооблигацій-2009 на суму 175 млн. дол. було запропоновано два варіанти: викуп паперів, що їм належали, за 15% від номіналу, що близько до їх поточних ринкових котирувань, або ж списання 60% суми і погашення залишку в липні 2015 року за ставкою 9,5% річних.
Крім того, над фінустановою висить проблема перебування в офшорній заставі контрольного пакета акцій банку, яку навряд чи вдасться швидко розв’язати в Лондонському суді.
Значно далі в питанні реструктуризації просунулася тимчасова адміністрація Укрпромбанку. Як говориться в опублікованому 7 липня повідомленні, «кредитори Укрпромбанку підтвердили свої наміри щодо реструктуризації понад 95% загальної суми зовнішньої заборгованості, що становить 120 млн. дол.».
Однак проблема в тому, що, судячи з поведінки урядових чиновників, особливого бажання «зв’язуватися» як із «Надрами», так і з Укрпромбанком у них немає.
За даними джерела «ДТ» у Мінфіні, розгляд питання щодо Укрпромбанку довго відкладали під приводами, які скоріше можна назвати відмовками. Потім начебто з’явився намір розглянути його до кінця поточного тижня — у п’ятницю чи суботу. На момент підготовки цього матеріалу до друку інформації, чи було ці наміри реалізовано, в редакції немає. Зате надійшла інформація про намір в.о. міністра фінансів Ігоря Уманського — однієї з ключових постатей у рекапіталізаційних процесах — піти з 13 липня у відпустку.
Так що цілком реальним видається варіант, за якого державі доведеться приступити до ліквідації двох найбільших на сьогодні проблемних системних банків. Вочевидь, планується сценарій, за якого виплату компенсацій вкладникам цих установ доведеться взяти на себе Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Відповідно до постанови №308 «Про надання Національним банком кредитів ФГВФО», яка вступила в силу 27 червня, НБУ зобов’язався кредитувати фонд у разі, якщо його коштів (4,5 млрд. грн. на 1 червня ц.р.) буде недостатньо для повернення вкладів населення в ліквідованих банках.
На сьогодні депозити населення в «Надрах» і Укрпромбанку (15,9 млрд. грн. на 01.04.2009 р.) перевищують активи ФГВФО приблизно в 3,5 разу. Проте покривають зобов’язання перед вкладниками десяти проблемних банків, що залишилися (ліквідованих або з тимчасовою адміністрацією), які становлять 3,8 млрд. грн., або 83% активів фонду. Так що вихід із цієї непростої ситуації в держави начебто є: запасний механізм компенсації депозитів для переважної маси з 3 млн. вкладників цих установ нібито знайдено.
Не слід забувати й про те, що виплата коштів вкладникам через Фонд гарантування вкладів протягом порівняно короткого часу означає видачу населенню 10—15 млрд. грн. з 2—3 млн. дрібних вкладів. Ця гаряча готівка відразу опиниться на споживчому й валютному ринках і може серйозно їх дестабілізувати.
Поки суд та діло, з поля зору громадськості випала ще одна очевидна проблема, яку свого часу в інтерв’ю для «ДТ» піднімав заступник голови НБУ Олександр Савченко: відповідальність власників і менеджерів проблемних установ за ситуацію в них і збереження депозитів громадян і юридичних осіб.
Адже випадок, наприклад, Укргазбанку, колишні власники якого не тільки залишилися міноритарними акціонерами, а й доклали максимум зусиль для порятунку банку, є одиничним. А правило говорить про протилежне.
Найбільш резонансний приклад — ситуація в Укрпромбанку, власники й колишнє керівництво якого мають відповідати не тільки за видачу кредитів на суму понад 5 млрд. грн. афілійованим структурам, а й за подальші спроби вивести заправки, що їм належать (або ті, що належали), з-під застави в банку. Як кваліфікувати такі дії, якщо не як спробу обдурити або довірливих вкладників, або державу, яка муситиме взяти на себе компенсацію вкладених у банк депозитів?
А як кваліфікувати рішення Господарського суду Києва від 29 травня ц.р. (№30/90), котрий визнав недійсними іпотечні договори Укрпромбанку з кількома нафтовими компаніями, що входять у групу «Альфа-нафта», які дозволяли вивести заправки ANP із банківської застави?!
Можна з упевненістю припустити, що порушення на кшталт «укрпромівських», за бажання, відшукаються в багатьох проблемних установах. Звичайно, всі банки в жодному разі не можна стригти під один гребінець, як це полюбляють робити політики. Банківську карту напевно неодноразово розіграють під час майбутніх виборних баталій, поглиблюючи наслідки кризи для фінансової системи та всієї економіки. Тому наглядовим і правоохоронним органам варто було б оперативно й скрупульозно розібратися з ситуацією в кожній проблемній установі, притягуючи до відповідальності винних. Інакше тотальна безкарність призведе до нових масових зловживань. Звучить смішно? Не дуже, якщо пригадати, що платити доведеться знову всьому суспільству.
Джерело: Дзеркало тижня
Коментарі (0)
Другие новости:
- 24.12.2024 11:21
- 24.12.2024 11:08
- 19.12.2024 11:12
- 18.12.2024 19:03
- 13.12.2024 15:47
- 11.12.2024 16:56
- 09.12.2024 20:24
- 06.12.2024 23:20
- 06.12.2024 18:24