Платинова Буковина

Люди, що добилися успіху, шукали свою ідею, а знайшовши її, думали про неї в будь-якій вільний та не дуже час       

      Чітко змалювати свою мрію, максимально сильно забажати її втілення - ось суть успіху. 90 % людей не мріють зовсім. І вже тим більше про недоступні, із їхньої точки зору,  цілі.       

       Люди, які добилися багато чого в житті,  завжди мріяли про недосяжне.       

        Первинною була думка. Хто міг представляти і мріяти про польоти в космос у хх  столітті - лише винахідники  дозволили собі таке і стали лідерами в своїй галузі.       

       Схоже, ні у кого не викликає сумніву факт матеріальності думки.

        Ще лише треба докласти максимальне вольове зусилля  думати і мріяти про те краще, якого ти вартий, а не скаржитися на дійсність, що не влаштовує тебе. Це дійсно складно. Змусити людину, що працює по найму мріяти про нездійсненне, з його точки зору - означає почути про сотні причин, з яких ця мета недосяжна. Ось лише деякі:

 - доведеться багато працювати;

 - доведеться поламати звичний устрій життя, в якому є :

        зарплата (коли не задовольняє ії обсяг -   рецепт один - відключити невдоволену свідомість дозою спирного),

        звичні серіали вечорами і галасливі святкування всіх приводів. А вранці із заціпенілою свідомістю так звично йти на роботу...

        Як мислять люди, що працюють в підпорядкування? Вони не вільні в своїх вчинках в професійній сфері. Вірніше, свобода обмежуєтся керівництвом. Люди в підпорядкуванні витрачають увесь свій робочий і не лише час на виконання чужих завдань. Добре, якщо поставлені завдання збігаються з внутрішніми прагненнями працівника. Тоді внутрішнє задоволення від досягнення особистої (не суспільною) мети підмінюють підвищенням зарплатні.

        Але  доба має обмеження - часу не залишається ні на що інше. Дуже часто такі люди мають обмежені (споживчі) цілі - отримати зарплату, купити щось, (або узяти в кредит те, що вже є у його сусіда), дізнатися про що небудь  у друзів, піти випити на урочистості у родичів. Людина, що працює в підпорядкування (у будь-якій сфері) приходить додому, купивши в гастрономі біля будинку пару пляшок пива, і, поївши на ніч перед ТБ, завалюється спати, щоб на ранок йти на роботу (часто на високооплачувану). Не маючи іншої вільної можливості самовираження, людина - найнятий робітник часто випиває лише для того, що б про це забути або "залити" невдачі . Наступного дня все повторюється по колу.

          Чим, на мій погляд, принципово відрізняється людина, яка досягла матеріального успіху? Вона  завжди має мету. Навіть, працюючи на перших порах в підпорядкуванні, ця людина взрощує свою мету в свідомості. Мета може відозмінюватися, але вона завжди є! І не каже така людина: це не можливо... Вона просто ясно бачить свою мету і твердо знає - це буде! Чим більше заробляє така людина, тим вище прагне ії думка (якщо мета - матеріальне благополуччя). І чим далі просувається дійство життя, тим ясніше вимальовується мета. Такі люди  завжди встають після падінь і завжди зосереджуются лише на можливостях, віруючи в нез'ясовне щось, що їм допоможе. Не йдеться про релігію. Людина, що працює по найму, так само як і той, що сам добився успіху, можуть бути глибоко віруючими людьми. Різниця при однаковій набожності тут полягатиме, мабуть, лише у внутрішньому психологічному підході - приймати все на віру, або ж відноситися по можливості критично. Мета - не завжди лише матеріальне. Для деяких  людей  головна мета в житті - бути корисним Людству, принести в світ кардинально нові ідеї. Що само по собі дико для більшості людей із споживчою психологією - адже їм і так не погано живеться, наприклад, з вічно розтрощенними (300 днів на рік) дорогами, на які так зручно скаржитися за пляшкою пива...

          Так хто винен в недосяжності чого небудь?  Хіба не сама людина? Здається такою простою відповідь - треба всього лише викроїти час між роботою по найму і сном і ясно уявити в своїх мріях нову мету. Боюся правда, що новою метою може стати електрочайник або костюм з сусіднього супермаркету.

         Люди, що добилися успіху, шукали свою ідею, а знайшовши її, думали про неї у будь-якій вільний та не дуже час. Якщо ж невдача чекає таких людей - вони знаходять в собі сили йти до своєї мети іншим шляхом.