Румунські революції у ці дні виповнюється 20 років
- 21.12.2009 13:16Румунські революції -20 років
Пригадую про ті недавні події, коли в невеличкому містечку Тімішоарі все починалось мирно, а саме 16 грудня 1989 році вийшли мирні люди з протестом проти рішення влади про виселення пастора Ласло Текеша.
Пізніше до мітингуючи приєднались машинобудівники та працівники заводів. Саме тут почалась Румунська революція 1989 р. Власне, Тімішоара стала першим містом у Румунії, де було повалено комунізм.
Президент Румунії Николай Чаушеску добре усвідомив, що ці мирні протести можуть перекинутись і до Бухаресту тому він дав наказ розстріляти мирне населення. В результаті розстрілів в Тімішоарі було вбито понад тисячу мирних жителів.
Резонанс цих подій розійшовся по всьому світі. Нажаль саме більше ці події відгукнулись на Буковині. Серед розстріляних в Тімішоарі були рідні та близькі наших буковинців. Наприклад у мого колеги по роботі було вбито двоє двоюрідних братів. Колектив всяко старались підтримати морально нашого працівника.
24 грудня 1989 року стало відомо, що ці події в Тімішоарі спровокували органи Служби Безпеки Румунії так звана в народі Сигуранція. Під впливом цих подій ми з моїм колегою по роботі вийшли після роботи блищи, вірніше під будівлю нашого обласного КДБ і почали що сили вигукувати - «Геть толітарну провокаційну машину КДБ», «Ганьба органам КДБ» правда не довго ми кричали, як з будівлі КДБ вибігло 8 працівників з автоматами одівши нам наручники посадили в спеціальну кімнату. Чесно кажучи зразу пробігла думка - «Нас чикає психіатрична лікарня». До нас зайшов майор і почав робити допит чому саме ми кричали такі слова. Але ми ні в чому не зізнавались. Майор грозив нам 10 років тюрми. Там нас протримали до 1 години ночі і невідомо з яких причин чому відпустили на волю.
Ранком як завжди я слухав радіо «Свободу» про події в Румунії і тут прозвучала цікава інформація - «В місті Чернівці під будівлею КДБ вчора в вечорі група людей вигукувала протести проти цих органів. Групу людей було арештовано їх подальша доля не відома».
Але повернемось до подій в Румунії.
Без Тімішоари, нічого не було б можливим. Повстання, що спалахнуло 16 грудня 1989 року в місті на заході країни стало не лише іскрою Революції, а й основою сьогоднішньої Румунії: демократичної країни-члена НАТО й ЄС. Це та ж країна, що 20 років тому, під час правління Ніколая Чашеску потерпала від холоду, голоду, страху та виглядала неспроможною звільнитися із найбільшої герметичної ізоляції від зовнішнього світу в Східній Європі.
У кривому дзеркалі, агресивний апарат пропаганди, примітивний та надмірний, постійно й монотонно будував паралельну реальність, щасливу й процвітаючу країну, очолену президентом, якого не соромився називати геніальним. І за винятком кількох дисидентів, які перебували під постійним наглядом та в ізоляції, ніхто не відважувався протестувати. Секурітатя, брутальна політична поліція комуністичного режиму, зуміла створити навколо себе міф все присутності та всемогутності, що паралізував будь-яку віртуальну форму опозиції.
Ніколая Чаушеску ізолювали не лише західноєвропейці, що були в жаху від порушення елементарних прав людини, а й колишні товариші зі східного боку Залізної завіси, незадоволені його постійною маніакальною опозицією до помірних реформ, початих Михайлом Горбачовим в Радянському Союзі. Варшава, Прага, Будапешт та Східний Берлін покінчили з комуністичною диктатурою шляхом мирних революцій. Румунія стала єдиною східноєвропейською країною де комунізм був усунений ціною людських життів, а Тімішоара, перше місто вільне від комунізму, було першим в траурі.
Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером. Через 20 років від тих злощасних подій мешканці Тімішоари, досі незадоволені тим, що історична справедливість не була відновлена, численними їхніми вимогами досі нехтують, а Революцією скористалася комуністична номенклатура другого плану. Один з тодішніх революціонерів каже, що в школах так мало говориться про революцію, що учні вважають її такою ж віддаленою як середньовічні битви з турками…
Рятуючись від багатотисячного натовпу мітингуючи біля телецентру в Бухаресті, Ніколає Чаушеску втік зі столиці зі своєю дружиною Оленою на вертольоті. Потім вони продовжили втечу на автомобілі. Проте незабаром в невеликому містечку Тирговіште їх затримали бойовики армії прийшов до влади опозиційного Фронту національного порятунку.
Там же був організований Надзвичайний військовий трибунал, який засудив подружжя Чаушеску до розстрілу. Вирок був негайно приведений у виконання.
25 грудня о четвертій годині дня подружжя Чаушеску вивели за двір солдатської казарми. По дорозі на страту Олена запитала когось із воїн: "За що ви нас? Адже я була вам матір'ю ". Солдат сухо відповів: "Та що ти за мати, якщо вбивала наших матерів!" Розстріляти читу Чаушеску зголосилися сотні добровольців, але були відібрані тільки четверо. Вони вишикувалися в лінію і прицілилися. Чаушеску встиг тільки крикнути: "Я не заслуговую ...", і тут пролунали залпи. Засуджені були вбиті.
Степан Карачко, член спілки архівістів України
Коментарі (0)
Другие новости:
- 25.03.2024 11:19
- 24.03.2024 09:07
- 23.03.2024 22:44
- 23.03.2024 22:30
- 23.03.2024 21:42
- 23.03.2024 18:24
- 23.03.2024 18:12
- 23.03.2024 17:30
- 23.03.2024 12:49
- 22.03.2024 22:00