Твори Тараса Шевченка ішли до Відня через Чернівці

- 24.05.2009 06:20

Твори Тараса Шевченка ішли до Відня через Чернівці

Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером.

    Австрійській культурі належить важлива роль в ознайомленні німецькомовного читача з творчістю Шевченка. Австро-Угорщина, (до складу якої протягом тривалого часу входили і буковинські землі) як конституційна держава виявляла толерантність до слов’янських народів, більшою чи меншою мірою сприяла їхньому духовному розвиткові.

     Перша згадка про Шевченка німецькою мовою з’явилась у лейпцігському журналі «Jahrbücher für slawische Literatur, Kunst und Wissenschaft» («Щорічники слов’янської літератури, мистецтва і науки»), який 1843 вмістив побіжний відгук-анотацію про поему «Гайдамаки». Цей журнал, що його видавав серболужицький славіст Я.-П. Йордан, був відомий в літературних колах Австрії.

    Започаткував перекладання і літературно-критичне осмислення Шевченка в австрійській літературі Й.-Г. Обріст своєю книжкою «Тарас Григорович Шевченко — малоросійський письменник» (Чернівці, 1870). Основну частину праці складає начерк життя і творчості Шевченка; переклади, (які сам Обріст називав «вільними наслідуваннями»), винесено в додаток до неї. Перекладач, який у своїй власній творчості тяжів до романтизму, виявив найбільший інтерес до ранніх романтичних віршів і балад Шевченка. Переклади Обріста свідчать про певне відчуття ним Шевченкової лірики, дають уявлення про тематику творчості Шевченка, її народнопоетичну основу. Проте вони були ще надто слабкими і недостатньо відтворювали ідейне та художнє багатство оригіналу. Історико-літературне значення книжки Обріста полягає в тому, що вона поклала початок ознайомленню з Шевченком німецькомовних читачів і протягом кількох десятиліть була у Західній Європі одним з основних джерел інформації про нього, спонукала до перекладання та дослідження його поезії.

    У 70–80-ті роки 19 ст. Шевченка перекладали Л.Габерман (його переклади не збереглися), К.-Е.Францоз, В.-Ф.Умляуф, українські письменники К.Білиловський, К.Климкович, П.Скобельський, І.Франко. Однак опубліковано було на той час тільки переклади Францоза («Минули літа молодії») та Умляуфа («Кавказ», «До Основ’яненка»). Переклад Умляуфа є дальшим кроком у засвоєнні Шевченка німецькою мовою, новою спробою художньої трансформації оригіналу.

    В останні десятиліття 19 ст. творчість Шевченка привернула ширшу увагу австрійських письменників, публіцистів та літературознавців. Основна роль у популяризації Шевченка в німецькомовних країнах належить К.-Е.Францозу, який у своїх статтях і розвідках (попри деякі неточні твердження) розглядав його творчість у зв’язку з розвитком української літератури, ставив його на один рівень з велики творцями слов’янських літератур — А.Міцкевичем, І.Тургенєвим, Л.Толстим, наголошував на його значенні для світової культури.

    На початку 20 ст. зацікавлення творчістю Шевченка в австрійській літературі пожвавилося. Воно зумовлене, зокрема, налагодженням творчих контактів між австрійською та українською літературами, відзначенням шевченківських ювілеїв — 50-річчя смерті та 100-річчя народження. Протягом 1904–1906 років у Чернівцях вийшли два випуски перекладів С.Шпойнаровського «Вибрані поезії Шевченка». Переклади ці малохудожні, занадто буквалістські, ближчі до оригіналу лише зовнішніми ознаками, але далекі за змістом. Та все ж свого часу вони набули певного поширення, кращі з них передруковувалися у різних періодичних виданнях.

    Особливо важливу роль у популяризації Шевченка в Австро-Угорщині відіграв віденський журнал «Ruthenische Revue» (1903–1905), згодом (1906–1916) «Ukrainische Rundschau» («Український огляд»), який став посередником між українською і німецькомовними літературами. Навколо цього видання об’єдналися українські та зарубіжні діячі культури (Р.Сембратович, І.Франко, О.Кобилянська, О.Попович, В.Кушнір, М.Мочульський, О.Роздольський, О.Грицай, А.Бош, Бйорнстьєрне Бйорнсон, Анжело де Губернатіс та ін.), які використовували цю трибуну для поширення відомостей про Україну в Європі. Журнал подавав широку картину духовного розвитку українців (література, наука, фольклор, музика, живопис, хроніка політичного та культурного життя), зосереджуючи свою увагу на визначних постатях, центральне місце серед яких посідав Шевченко. Тут опубліковано десятки перекладів з Шевченка, зокрема «Заповіт» та «І небо невмите, і заспані хвилі» в перекладі І.Франка (1903, № 1, 11), «Заповіт»у перекладі В.Горошовського (1904, № 15), «Сестрі», фрагменти з поеми «Сон» («У всякого своя доля») (1904, № 15), «Минають дні, минають ночі» в перекладі В.Фішера (1910, № 5–6), а також статті та дослідження про нього. Поряд із вдалими, вперше надрукованими перекладами І.Франка, А.Боша журнал передруковував і малохудожні версії С.Шпойнаровського. Шевченкові журнал присвятив спеціальне ювілейне число (1914, № 3–4), що вийшло також окремим збірником під назвою «Taras Schewtschenko, der gröbte Dichter der Ukraine. Zur Jahrhundertfeier seiner Çburt» («Тарас Шевченко, найбільший поет України. До сторічного ювілею його народження»). Найціннішою є тут уперше опублікована «Присвята» І.Франка — синтетичне осмислення постаті Шевченка з погляду його значення не лише для української, а й для світової культури. Дослідницький характер мали розвідки О.Поповича «Шевченко-лірик», М.Данька «Політичні мотиви в поезії Шевченка», І.Труша «Живопис у житті Шевченка», М.Волошина «Поезія Шевченка як джерело музичної творчості», В.Кушніра «Шевченко — носій українських політичних тенденцій свого часу». Віденський шевченківський збірник давав, як на свій час, досить широке уявлення про Шевченкову творчість. Опубліковані в ньому переклади, насамперед І.Франка («І небо невмите, і заспані хвилі»), Ю.Віргінії («Огні горять, музика грає»), А.Боша («Якби ви знали, паничі», «Вітер з гаєм розмовляє», «Лілея», «Ой крикнули сірі гуси», «Хустина»), О.Поповича («Мені тринадцятий минало», «Ну що б, здавалося, слова», «Немає гірше, як в неволі») об’єктивно репрезентували поезію Шевченка до і під час заслання. Збірник викликав жвавий відгук в австрійський пресі. Прихильно поцінували його газети «Die Zeit» («Час», 1914, 14 червня), «Neues Wiener Tagblatt» («Новий щоденний віденський листок» (1914, 14 чернвя), «Neues Wiener Journal» («Новий віденський щоденник») (1914, 24 червня). Цінні матеріали про Шевченка вмістила віденська газета «Slawisches Tagblatt» («Слов’янський щоденний листок») — літературно-громадський орган, який інформував австрійських читачів про культурний розвиток слов’янських народів. Номер цієї газети за 10 березня 1911 повністю присвячено пам’яті Шевченка.

    Започатковану журналом «Ruthenische Revue» традицію систематичного осмислення Шевченкової творчості продовжила в період першої світової війни віденська громадсько-політична і культурна газета «Ukrainische Nachrichten» («Українські вісті», 1914–1916), яка в повноцінних перекладах О.Грицая, А.Боша та ін. подала цілу антологію (30 віршів і поем) творів Шевченка — серед них «Заповіт», «До Основ’яненка», «Кавказ», «Пророк», «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами» тощо. Ця газета, що її видавала у Відні політична організація «Союз визволення України», ставила собі за мету спопуляризувати ім’я Шевченка як національного поета, непримиренного борця поти царської деспотії, наголошувала на патріотичних і національно-визвольних мотивах у його творчості, прагнучи поширювати ідеї суверенності України у політичних і культурних колах австрійської громадськості. Переклади О.Грицая лягли в основу підготовленого ним тому поезій Шевченка (Відень, 1916).

    Складовою частиною українсько-австрійських культурних взаємин є літературно-мистецьке відзначення шевченківських роковин у Відні, яке систематично проводилося з 60-х років 19 ст. і до наших днів. Особливо активними виявили себе тут О.Терлецький, Марко Черемшина, С.Яричевський, О.Колесса, життя і творчість яких були пов’язані з Віднем. Шевченківські свята знаходили широкий відгомін в українській та австрійській пресі (газети «Буковина», 1891, № 9; 1901, № 33; «Діло», 1902, № 39; «Neues Wiener Journal», 24 червня 1914).

    Цінним надбанням європейської шевченкіани є монографія шведського славіста Альфреда Єнсена «Тарас Шевченко. Життя українського поета. Літературна студія», видана німецькою мовою 1916 р. у Відні. Тут уперше подано грунтовний і об’єктивний аналіз творчості Шевченка в контексті української і світової літератури. Дослідження народилося у творчій співпраці автора з українськими вченими (І.Франком, О.Маковеєм та ін.). Цінність його полягає в широті охоплення матеріалу, проникливості оцінок автора, який проводив паралелі між Шевченком і всесвітньовідомими поетами, робив спробу визначити провідні лінії Шевченкової поезії, наводячи в перекладах, серед і найновіших на той час, зразки його політичної та романтично-баладної лірики. Схвально відгукнувся на працю А.Єнсена В.Ягич у віденській газеті «Neue freie Presse» («Нова вільна преса», 1917, 27 січня). Надбанням українського читача книжка стала в перекладі І.Мандюка (Коломия, 1921).

    У 20-тих роках Відень став одним із центрів української політичної еміграції. Тут з’явилися періодичні видання («Воля», 1919–1921, «Воля України», 1921), популярні брошури, статті української тематики, в яких автори торкалися й постаті Шевченка. Йому присвятили статті Л.Геллер —«Рапсод України» (журн. «Volk und Heer» — «Народ і військо». — 1918.— № 11) та Л.Ердтрахт — «Тарас Шевченко» (газ. «Neues Wiener Journal» — «Новий віденський щоденник». — 1925.— 30 червня) та ін.

    Глибокий відгомін знайшла поезія Шевченка в творчій практиці австрійського літератора Г.Гупперта. У післявоєнні роки, коли група німецьких поетів тодішньої НДР готувала до друку двотомне зібрання творів Шевченка («Der Kobsar», Москва, 1951), чимало перекладів для нього підготував Г.Гупперт. Йому належить 14 перекладів, серед них «На вічну пам’ять Котляревському», «Єретик», «Титарівна», «Із-за гаю сонце сходить», «І широкую долину» та ін., які відзначаються змістовою адекватністю і художньою виразністю.

    Творчість Шевченка не лише притягала до себе увагу австрійських письменників різної величини та мистецьких уподобань, а й позначалася на їхній оригінальній творчості. Уродженець Тіроля поет-лірик Г.Обріст, автор збірки «Георгінії» («Чернівці, 1870) і перекладач С.Воробкевича помітно збагатив свій художній світ завдяки Шевченковій поезії; дослідник Шевченка К.-Е. Францоз написав чимало оповідань з українського життя; змальована ним постать Тараса Бараболі у романі «Боротьба за право» перегукується з образами шевченківських бунтарів. Глибокий інтерес і повага привели австрійського поета Р.-М.Рільке на могилу Шевченка у Каневі (1900); невдовзі він придбав у Петербурзі «Кобзар» у російських перекладах.

    У 60-х роках 20-го ст. творчість Шевченка привернула увагу відомого австрійського славіста, професора Віденського університету, члена Австрійської Академії Наук Г.Витженса.

    Відсутність окремих австрійських видань творів Шевченка впродовж останніх десятиріч частково компенсується приступними й австрійським читачам кількома публікаціями «Кобзаря» німецькою мовою, що з’явилися у берлінських, київських та московських видавництвах (див. також: Німецька література і Шевченко).

    Після здобуття Україною незалежності дослідження рецепції Шевченка в Австрії пожвавилося. 1993 р. у Києві було проведено міжнародний симпозіум «Українська літеатура в Австрії, австрійська — в Україні», у збірнику праць якого опубліковано доповіді австрійського літературознавця Й. Стрелки (працює в США) «Тарас Шевченко та його вплив на Австрію» та М.Павлюка (Київ) «Інтерпретація поезії Шевченка на землях Австро-Угорщини». 1995 матеріали цього симпозіуму видано також німецькою мовою у серії «Нью-Йоркські дослідження з історії австрійської літератури».

    Отже з вище згаданого ми з вами пересвідчились що у Відні вперше з’явилась поезія Шевченка у 1870 році яка була відправлена з міста Чернівці.

    Степан КАРАЧКО, краєзнавец, для "Платинової Буковини".


Коментарі (0)
Додати свій коментарій:
*Ім'я:
E-mail:
*Коментарій:
Символів залишилося: із
Підтвердіть, що Ви людина 
Відповідь - одне слово на тій же мові, що й питання.
Відповідь на питання «скільки» - число
Нову загадку, будь-ласка

Другие новости:

ДТП с маршруткой на автодороге Кельменцы - Черновцы Сегодня в на автодороге в направлении Черновцы-Новоселица-Кельменцы произошло ДТП.
- 24.09.2016 20:12
В Румынии - второе землетрясение 24 сентября Согласно всемирному сайту наблюдения за гаоактивностью Земли сообщает,
- 24.09.2016 12:07
В Украине землетрясение 24 сентября Подземные толчки ощущались во многих городах Украины.
- 24.09.2016 02:32
24 сентября в Черновцах произошло землетрясение Ощущалось раскачивание мебели в квартирах, люстр.
- 24.09.2016 02:27
Ограничения движения в Черновцах 25 09 2016 В Черновцах в воскресенье, 25 сентября, будут проводиться соревнования по легкой атлетике "Буковинская миля".
- 23.09.2016 17:47
Ученые обнаружили ген шестого чувства Давно известный ген PIEZO2, как выяснили исследователи Национального института здравоохранения, может отвечать за пресловутое шестое чувство
- 23.09.2016 16:52
Конфликт под одесской мэрией - ранен полицейский В Одессе произошел конфликт между охраной городской администрации и активистами "Антитрухановского митинга". В результате стычек пострадал сотрудник полиции
- 23.09.2016 16:02
Саакашвили выступает за роспуск Верховной Рады Бывший президент Грузии, а ныне - губернатор Одесской Области Михаил Саакашвили намерен
- 23.09.2016 15:36
Съемки фильма в Черновцах - с 25 сентября перекрывают дороги В Черновцах, как мы писали ранее, стартуют съемки драматического фильма. Съемочный процесс начнется уже 25 сентября, то есть, в ближайше
- 23.09.2016 15:11

Всі новини