Яремче – 222 роки. Історія
- 17.07.2009 07:4524-26 липня місто Яремче святкуватиме свій День народження – 222 роки. Про це славне містечко що розташовано у такому чудовому природному ландшафті здається, що ми знаємо все. Але чи так?
Тож повернемось до його давньої історії.
Назва Яремче пов’язана з одним із перших поселенців цієї території, який носив ім’я Ярема. Різні джерела згадують про Ярему Годованця, селянина-втікача, який оселився на цій карпатській території.
Славне містечко Яремча в 1788 році було відоме як поселення, що належало до с. Дори. На цих землях проживало в той час всього 8 сімей. Заснування саме Яремчі відбулося з спорудженням у 1895 році залізниці Ділятин — Вороненка, а його назва, за переказами старожилів, походить від імені першого поселенця на хуторі Яреми Годованця. Села Ямна і Дора, які тепер увійшли в межі міста, відомі з кінця XVI — початку XVII ст.
Першими мешканцями цих сіл були селяни, що тікали від гнобителів-феодалів у гірські райони Карпат. Шляхті нелегко було відшукувати втікачів-кріпаків — їх захищали труднодоступні гори, вкриті густими лісами. Історія сіл Дори і Ямної тісно пов'язана з антифеодальним рухом селянства Галичини, з опришківством. Значний вплив на цю боротьбу мала визвольна війна українського народу 1648—1654 pp. Посланці Богдана Хмельницького закликали гуцулів до боротьби з гнобителями. Один з них — Ярема Кончевський, схоплений шляхтою, визнав на суді, що він побував у Карпатах, в Ямній і скрізь зустрічав людей, які чекали на прихід козацького війська. У 1738—1745 pp. у цій місцевості діяв легендарний Олекса Довбуш. Він підтримував тісні зв'язки з селянами Дори і Ямної, де мешкала його сестра з родиною. З Ямної походив вірний побратим Довбуша Павло Орфенюк, з села Дори вийшов один з найближчих спільників, а з часом продовжувач його справи Василь Баюрак. В умовах панування польської шляхти і після загарбання Східної Галичини Австрією життя трудящих сіл Дори і Ямної було надзвичайно тяжким. Кращі землі належали шляхті, сільським багатіям та церкві. В роки, що передували виділенню Яремчі у самостійну гміну, селянам цих сіл належало лише 248 моргів орної землі, невеличкими клаптиками розкиданої на горбах. Земля ця не могла прогодувати і десятої частини населення. В лісах і на пасовищах, приписаних до державних володінь, селянам заборонялося випасати худобу. Сільська біднота зовсім не мала ані землі, ані худоби.
У першій половині XIX ст. проводиться будівництво дороги Делятин - Яблуниця. Роботи на цій ділянці тривали десятки років і були завершені в 1847 р.
Наприкінці XVIII ст.в околицях Яремче з’явився опришківський рух - народно - визвольний рух проти гноблення польською шляхтою, який тривав до початку XIX століття. Легендарний ватажок опришків Олекса Довбуш орудував в околицях Яремче. Розквіт Яремче, як курортного осередку, розпочався 1894 року, після будівництва залізниці Станіславів - Вороненко.
17 жовтня 1909 року крайовий сейм у Львові остаточно надав Яремче статусу окремого населеного пункту. У 1912 році в Яремче вже відпочивало понад дві тисячі чоловік. З 1926 року у Яремче почала функціонувати електростанція.
22 жовтня 1914 року російські війська зайняли Яремче. За кілька років Яремче кілька разів переходило з рук у руки воюючих сторін. В червні 1919 року Яремче, як частину Гуцульщини, зайняли румунські війська. В серпні 1919 року ця територія відійшла до складу Польщі і румунські війська залишилили край. 22 березня 1928 року розпорядженням президента Республіки Польща Яремче було надано статусу курортної місцевості. 28 січня 1929 року воєвода Станіславський, доктор Наконечніков - Клюковський підписав Статут курорту Яремче.
В другій половині XVIII — на початку XIX ст. селяни Дори, Ямни, хутора Яремчі виконували багато повинностей, відробляли панщину, здавали значну кількість сіна, продуктів тваринництва, пряли на панському маєтку вовну. Крім цього, платили грішми чинш та інші податки на загальну суму 516 флоринів 35 крейцерів. Основне місце в господарстві посідало тваринництво. Воно визначало певною мірою економічне становище населення, його побут. З весни до пізньої осені селяни пасли велику рогату худобу та вівці на полонинах. У сироварнях з овечого молока виробляли бринзу. її вживали у власному господарстві, але більшу частину змушені були разом з іншою продукцією вимінювати на ринку в Ділятині й Коломиї на хліб, сіль та нафту. Частина населення працювала на лісових розробках. Робочий день лісоруба тривав 12—16 годин, а заробляв він лише 1—1,5 крони. Жили селяни в курних дерев'яних хатах, одяг носили саморобний, виготовлений з конопель і овечої вовни. З овечої шкіри виготовляли кожухи, кептарі, сардаки, ліжники.
На межі XIX —XX ст.ст. поселення Яремча розвивалося як селище дачного типу. Чудова природа: гори, вкриті лісами, водоспад, цілюще лікувальне повітря привернули увагу різних ділків і купців. Вони почали споруджувати тут вілли й пансіонати. Влітку Яремча ставала місцем відпочинку й розваг буржуазії Відня, Варшави, Кракова, Львова та інших міст. На підставі урядового рішення від 28 вересня 1910 року хутір Яремчу було перетворено на самостійну адміністративну одиницю — гміну під цією ж назвою. Вже через рік населення зросло до 1000 чоловік. Ще більше збудували вілл, пансіонатів, відкрили ресторани, кафе, готелі. З часом курорт Яремча визначився як кліматичний, для лікування хворих на туберкульоз, але передусім це було комерційне підприємство. Перебувати на лікуванні тут мали змогу виключно багатії.
Сьогодні Яремче знаменитий як туристичний центр і як місто в який взимку з’їжджаються любителі зимових видів спорту, таких як гірські лижі або сноуборд.
Підготував Степан Карачко (на фото), краєзнавець
Коментарі (0)
Другие новости:
- 06.12.2024 17:19
- 06.12.2024 15:44
- 03.12.2024 16:53
- 02.12.2024 09:12
- 29.11.2024 09:02
- 25.11.2024 18:01
- 25.11.2024 17:44
- 21.11.2024 14:56
- 20.11.2024 17:25